1997 року у Львові побачив світ спеціальний випуск наукових статей, присвячених дослідженню українських хрестів. Збірник був підготовлений у відділі народного мистецтва Інституту народоведения Національної Академії наук України.
До нього увійшли матеріали та результати наукової конференції, що проходила 24 вересня 1996 року в рамках ретроспективної виставки «Хрест в українському мистецтві» (Львів, Музей етнографії та художніх промислів). Спеціальний проект трьох львівських музеїв, на думку організаторів, дав змогу вперше осмислити концептуальний мистецький синтез «Хрест Христовий – символ християнства».
Використання зображення хреста в мистецтві зводиться сучасними українськими дослідниками до поняття «хрестографема». До цього поняття включаються, як графічні зображення на самих хрестах, так і зображення, переважно, орнаментального характеру, що використовують символіку хреста. Основна мета і виставки, і збірки – показати, що в Україні, впродовж останнього тисячоліття, численні «хрестографеми» ідейно та стилістично розвивалися в тісному зв’язку з архітектурою та монументальним мистецтвом, з іконостасами та церковними облаченнями, з виробами з дерева, металу, тканини. На думку авторів збірки, хрест є концептуальною темою і родовою структурою українського мистецтва, його вивчення дає змогу показати характер національної, етно-містичної своєрідності. За визначенням М. Станкевича, «хрест – особливий семантичний контрапункт» української культури, що дає мистецтву «завершеність і гармонію»; він основа «духовної сили і віри народу».
Сьогодні сотні, тисячі хрестів XVIII – початку XX століть, що зберігаються в музейних фондосховищах, потребують реставрації та належного опису, каталогізації. Для цього потрібне певне розуміння символіки та історії хреста, що, з огляду на визначальну роль хреста, потребує розвитку особливої дисципліни – хрестології (цей термін – український аналог ставрографії).
Як пише у передмові до видання науковий редактор та упорядник збірки Михайло Станкевич: «Даний спеціальний випуск не претендує на вичерпну повноту виявлення всіх аспектів української хрестології. Це лише перша спроба об’єднати колективні зусилля науковців для розв’язання актуальних теоретичних проблем та апробації дискусійних положень». Тим не менш, читачеві вона видається вельми успішною і переконливою з наукового погляду.
У збірнику висвітлюються кілька основних тем, пов’язаних із генезисом розвитку форм хреста, з архітектурою та монументальним мистецтвом, з історико-етнографічними аспектами вивчення хрестів, а також, аналізом іконографії хрестів, у контексті декору кахлів (тобто прикладного мистецтва).
Стаття Михайло Станкевича торкається питань структури художнього тексту на хрестах від давніх часів до XX століття. Праця Миколи Моздира присвячена кам’яним придорожнім і присадибним хрестам на Україні від XVII століття аж до 1980-х років. До неї додаються рідкісні архівні та сучасні фотографії.
Стаття Софії Беньковської зачіпає синкретичні мотиви на гуцульських нагрудних хрестах. До неї примикає атрибутаційна замітка Олексія Валька про гуцульський мідний хрестик XVII століття.
У статті Оксани Шпак «Іконографія Розп’яття в українських гравюрах XVII-XVIII століття» проводяться паралелі з народним іконописом.
Роботи Юрія Криворучка «Генезія символу хреста в урбаністиці» і Галини Петришиної та Олесі Олешко «Хрестоподібні планові структури поселення Галичини XVII-XVIII століть», зачіпають архітектурні аспекти вивчення символіки хрестів.
Стаття Ростислава Забашти «Про ідейно-формальний аналіз давніх хрестографем» присвячена археологічним знахідкам.
Історико-етнографічне трактування хреста знайшло відображення в роботах Ганни Горинь «Хрести у фотографіях і реаліях життя українців» (у ній наводяться відомості про чудодійну й божественну силу хреста); Раїси Захарчук-Чугай «Хрест як символ віри в народних тканинах та вишивках» та Ольги Олійник «Хрест і хрестоподібні мотиви в народних тканинах Покуття».
Естетичній оцінці хреста, як феномена культури, та аналізу іконографії хрестів у декоративному оздобленні кахлів присвячено такі статті: Олег Кошовий «Керамічні плитки стародавнього Галича: рельєфний (імпліцитний) хрест»; Галини Івашків «Хрест в українській народній кераміці кінця ХІХ – початку ХХ століть»; Агнії Колупаєвої «Хрест і хрестоподібні мотиви на українських кахлях».
У статті Людмили Герус, що завершує збірку, аналізуються хрестоподібні мороки – народні іграшки, які складаються з складних елементів, що перехрещуються, кінця XIX – початку XX ст.
Як видно тільки з перерахування опублікованих праць, українська хрестологія – наукова дисципліна, що відбулася. Загалом, у збірнику «Українська хрестологія» окреслено й осмислено важливі напрямки в дослідженні хрестів в Україні, а також зачіпаються загальні проблеми та завдання, поставлені перед дисципліною, що вивчає Хрест, як основний символ християнської культури.
С. В. Гнутова. Рецензія на збірник «Українська хрестологія» (Львів, 1997 р.)