В оздобленні храмів Звіринецького монастиря помітне тяжіння до візантійської традиції. І архітектурні форми, і іконопис, і мозаїка в стародавньому візантійському стилі, «надихають душу одним своїм виглядом».
Візантійські традиції, в принципі, нам не близькі – і в географічному, і в історичному планах, але вже в X столітті вони стали поширюватися у нас. Та й саму традицію чернецтва принесено з Півдня, з Візантії або з Балкан, де вона вже принесла свої плоди, стала шляхом для спасіння, для аскези.
Для розуміння цього стилю потрібен певний освітній рівень. Наприклад, у верхньому храмі Звіринецького монастиря ми бачимо мозаїчний образ Спасителя, що нагадує за стилем сицилійські мозаїки, і ми бачимо в Христа в руках Євангеліє, яке досить незвично зображено: золоті літери на пурпуровому тлі, розібрати слова, написані на розвороті Євангелія, зображеного в руках мозаїчного образу Спасителя, вкрай важко. Але з точки зору мистецтва ця незвичність зображення і приваблює.
Дуже важливий той момент, що в центрі мозаїки Вседержителя Пантократора – лик Спасителя. Євангеліє – деталь другого плану, це дуже важлива деталь, але все ж – не головна. Головне – це лик Спасителя, який звернений до кожного, хто молиться, у якій би точці храму той не перебував.
Для виготовлення мозаїк обрали мінську студію, зробили такий вибір, побачивши роботи цієї студії в Іонинському монастирі.
Це вищий пілотаж – викласти мозаїкою лик Спасителя. Крім іншого, мозаїчні зображення вийшли живими.
У мінчан величезний досвід, працівники студії вчаться не тільки за картинками, вони і в Константинополь їздили, і в Греції були, і в Італії. Дійсно, їхні роботи – найкращі.
