Зараз ми з вами перебуваємо в самому серці цієї давньоруської обителі у вівтарі печерного храму. Ось це царські врата, через них священнослужителі майже тисячу років тому проходили в цей вівтар і ставали до служіння літургії.
Давньоруський, Звіринецький хрест голгофа, зображений над самим престолом.
Простий, чотирикутний хрест, стоїть на узвишші, яке символізує голгофу, і напис «Ісус Христос Ніка».
Цим прямим свідченням того, що тут були ченці, що вони тут жили братнім монастирським життям, можуть бути написи над жертовником підземного храму. Вони озаглавлені так – ігумені Звіринцсті і що саме Леонтія Маркіана, Михайла, Сафрони, Міни, Клемянтія, Мануїла.
Саме звідси, походить те зображення хреста, які ми бачимо на автомобілях у будинках. Рука ченця з побожною любов’ю накреслила його на глиняному склепінні найдавнішої підземної церкви Русі, і тепер він вийшов назовні, щоб висвітлювати силою віри все, що оточує сучасну людину в пошуках Бога.
Через 800 років у цьому храмі відновили богослужіння, але ненадовго, бо через гоніння на церкву, за часів прагнення безбожників знищити християнство в тридцяті роки двадцятого століття, лампада тут згасла. У 90-ті роки минулого століття ченці знову увійшли в печеру і відродили служіння Богу на святому місці під землею.